Девід Боуї: біографія музиканта, Зіггі Стардаст, берлінська трилогія й Blackstar
Девід Боуї (David Bowie) - британський співак, композитор і актор, один із найвпливовіших музикантів другої половини XX століття. Справжнє ім’я виконавця - Девід Роберт Джонс (David Robert Jones). Він народився 8 січня 1947 року в лондонському районі Брикстон, а помер 10 січня 2016 року в Нью-Йорку у віці 69 років. За даними англомовної Вікіпедії, за життя було продано понад 100 мільйонів його записів.
Від «Space Oddity» до Зіггі Стардаста
Дебютний альбом David Bowie вийшов 1967 року, приблизно за шість тижнів після синглу The Laughing Gnome, і комерційного успіху не мав. Прорив стався 1969 року: сингл Space Oddity випустила компанія Philips 11 липня, за п’ять днів до запуску «Аполлона-11». Пісня потрапила до першої п’ятірки британського чарту, а після перевидання 1975 року очолила його. Наступні роки Боуї експериментував зі звучанням: 1971 року вийшов Hunky Dory, а 1972-го - The Rise and Fall of Ziggy Stardust and the Spiders from Mars. Сценічний образ Зіггі Стардаста, прибульця-рок-зірки, вперше показали публіці в Ейлсбері 1972 року, тур Ziggy Stardust тривав 1972-1973 років. Альбом Aladdin Sane (1973) став першим у кар’єрі Боуї, що очолив британський чарт.
Далі вийшли альбоми Young Americans (1975) і Station to Station (1976).
Берлін і наступні десятиліття
У серпні 1976 року Боуї переїхав до Західного Берліна разом з Ігі Попом. Саме там створено так звану берлінську трилогію: Low і “Heroes” (обидва 1977) та Lodger (1979). Платівка Scary Monsters (and Super Creeps) вийшла 1980 року, і сингл Ashes to Ashes з неї очолив британський чарт. 1981 року Боуї записав разом із гуртом Queen пісню Under Pressure: це був разовий сингл, який став його третім британським хітом номер один. Альбом Let’s Dance (1983) отримав «платиновий» статус і у Великій Британії, і в США, а заголовна композиція посіла перше місце в обох країнах. У липні 1985 року Боуї виступив на лондонському стадіоні «Вемблі» на концерті Live Aid; тоді ж вийшов у ефір його дует із Міком Джаґґером Dancing in the Street.
Наприкінці 1980-х він спробував інший формат - гурт Tin Machine. Перший альбом вийшов 1989 року, другий (Tin Machine II) - 1991-го, а після концертного альбому 1992 року колектив розпався. Утворення гурту стало реакцією на невдачі альбомів Tonight і Never Let Me Down.
Кіно й театр
Боуї грав і в кіно: у фантастичній драмі The Man Who Fell to Earth (1976), військовій драмі Merry Christmas, Mr. Lawrence (1983), а в 1986 році - у музичному фільмі Absolute Beginners і казці Labyrinth. 7 грудня 2015 року в Нью-Йорку відбулася прем’єра мюзиклу Lazarus, до створення якого він долучився.
Нагороди
1996 року Боуї ввели до Зали слави рок-н-ролу. Лауреатом спеціальної премії «Греммі» за внесок у музику (Lifetime Achievement Award) він став 8 лютого 2006 року. Загалом, за даними Вікіпедії, на його рахунку шість «Греммі»; єдину статуетку за життя він отримав за відеокліп Jazzin’ for Blue Jean у категорії найкращого короткого музичного відео. Також Боуї чотири рази нагороджували на церемонії Brit Awards, зокрема 2014 року він здобув звання найкращого британського виконавця-чоловіка, а 2016 року, вже посмертно, - нагороду Brits Icon.
Останній альбом
Blackstar вийшов 8 січня 2016 року, у день 69-річчя Боуї. За два дні музикант помер у своїй нью-йоркській квартирі від раку печінки. Діагноз йому поставили приблизно за 18 місяців до цього, але він тримав його в таємниці. Після альбому Heathen (2002) музикант припинив гастролі 2004 року, а востаннє виступив на сцені 2006-го. Десятирічну перерву в записах він перервав альбомом The Next Day (2013). Blackstar став останнім студійним релізом Боуї.