Істерики у 2-3 роки: чому виникають і що робити

Істерики у 2-3 роки - звичайна частина розвитку. Дитина хоче більше самостійності, ніж уміє забезпечити, і не має слів, щоб пояснити, що саме її засмучує. Британська служба NHS пише, що напади гніву зазвичай починаються приблизно з 18 місяців, дуже поширені в малюків і стають значно рідшими до чотирьох років, коли дитина вже вміє говорити більше.

Чому це відбувається

Причини, які називають NHS і американська MedlinePlus, прості й впізнавані:

• Бажання самостійності. Дитина хоче сама обрати чашку, натиснути кнопку ліфта, одягнути куртку. Заборона чи допомога без запиту сприймається як відмова.
• Мало слів. Малюк відчуває злість чи образу, але назвати їх не може. Емоція виходить криком і падінням на підлогу.
• Невдоволені потреби. Дитина хотіла іграшку, їжу, уваги, а їй сказали «ні».
• Втома, голод, хвороба. За даними MedlinePlus, саме вони посилюють істерики або роблять їх частішими. NHS додає ревнощі до іншої дитини.

Тобто в більшості випадків істерика не маніпуляція. Малюк не планує вас «довести»: йому справді важко впоратися з відчуттям, яке його переповнює.

Що робити під час нападу

Спершу безпека. Переконайтеся, що дитина не вдарить себе і не вдариться об меблі. Якщо вона вдома й у безпеці, можна вийти в іншу кімнату. Якщо малюк іде за вами, мовчки залишайтеся поруч, поки напад не мине (порада MedlinePlus).

Залишайтеся спокійною. Крик у відповідь, за NHS, істерику не зупиняє. Ваш рівний голос і повільні рухи - те, на що дитина може спертися, поки сама не вміє заспокоїтися.

Не поступайтеся під тиском. Якщо після плачу в магазині ви купуєте цукерку, дитина робить висновок, що істерика працює. NHS прямо радить триматися свого рішення і не підкупляти солодким. Це не означає бути суворою: можна співчувати («ти дуже хотів цю машинку, я бачу») і водночас не купувати її.

Не пояснюйте посеред бурі. Логіка не доходить до дитини, яка кричить. Поговорити про те, що сталося, краще, коли вона заспокоїлася, двома-трьома простими фразами: «ти розсердився, бо ми пішли з майданчика; сердитися можна, кидатися іграшками не можна». MedlinePlus радить саме так: дочекатися кінця поведінки і спокійно обговорити альтернативи.

Інколи допомагає міцне обіймання. NHS згадує, що дитину, яка більше засмучена, ніж сердита, можна міцно тримати, поки напад мине. Якщо вона виривається і від дотику стає гірше, не наполягайте.

Якщо дитина б’ється чи кусається. NHS радить не бити у відповідь, а говорити з нею, показати, що ви її любите, але така поведінка неприпустима. Далі дайте їй місце, де можна бігати й кричати: двір, парк.

Поза домом. MedlinePlus радить відвести дитину в тихе місце, наприклад до машини чи вбиральні, і перечекати там.

Як зменшити кількість істерик

• Стежте за режимом. MedlinePlus радить дотримуватися регулярного часу їжі, сну й відпочинку. Дитина, яка не виспалася чи зголодніла, зривається частіше. Про те, як сон впливає на самопочуття дорослих, є окремий текст: сон і шкіра.
• Відволікайте рано. Якщо ви помітили, що напруга наростає, покажіть щось цікаве за вікном або запропонуйте інше заняття. NHS радить відволікати саме на початку: коли істерика в розпалі, це значно важче.
• Давайте реальний вибір. «Синя чашка чи зелена?» працює краще, ніж «пий». MedlinePlus радить пропонувати вибір, коли це можливо, і не вступати в бої через дрібниці.
• Не воюйте через дрібниці. Якщо шапка надіта криво, а шкарпетки різні, це безпечно, і можна пропустити. Сили краще зберегти для важливого: дорога, ремінь у машині, гаряча плита.
• Скорочуйте походи в магазин. NHS радить недовгі поїздки за покупками й залучення дитини: дати їй нести пакет чи покласти товар у кошик.

Коли звернутися до лікаря

Істерики самі по собі не діагноз. Але MedlinePlus перелічує ситуації, коли варто звернутися до лікаря:

• ви відчуваєте, що не справляєтеся, або боїтеся, що можете вдатися до фізичного покарання;
• напади посилюються чи повторюються часто після п’яти років;
• дитина шкодить собі чи іншим або ламає речі;
• під час плачу вона затримує дихання, особливо якщо втрачає свідомість;
• до істерик додаються нічні жахи, втрата навичок користування горщиком, головний біль, біль у животі, тривожність, відмова від їжі чи сну або надмірна прилиплива поведінка.

Звертайтеся до педіатра чи сімейного лікаря. Окремо про агресивну поведінку, яка інколи супроводжує напади, читайте в матеріалі звідки береться дитяча агресія.

Для вас

Істерика в людному місці - це ще й тиск чужих поглядів. Ваше завдання не показати оточенню, що дитина слухняна, а зробити три речі: тримати її в безпеці, не піддаватися на тиск і лишатися поруч. Коли буря мине, обійміть дитину, назвіть те, що вона відчувала, і йдіть далі за планом.