Роббі Вільямс: від Take That до сольних рекордів

Роберт Пітер Вільямс народився 13 лютого 1974 року в Сток-он-Трент в Англії. Його батьки, Джанет і Пітер Вільямс, тримали паб «Ред Лайон» у Берслемі, а згодом батько став керуючим соціальним клубом «Порт Вейл». У школі Роббі грав у виставах, зокрема роль Артфула Доджера у виставі за мотивами «Олівера Твіста».

Take That

У 1990 році шістнадцятирічний Вільямс став наймолодшим учасником хлопчачого гурту Take That: про конкурс йому розповіла мати. Більшість пісень писав Гері Барлоу, але Вільямс співав основну партію в трьох хітах: «Could It Be Magic», «I Found Heaven» і «Everything Changes». Він хотів пробувати хіп-хоп, а гурт тримався балад, до того ж проблеми з алкоголем і наркотиками загострилися. У липні 1995 року він залишив гурт. Take That розпалися 13 лютого 1996 року, у день двадцятидволіття Вільямса.

Умови контракту забороняли йому випускати матеріал до офіційного розпаду, а менеджер Найджел Мартін-Сміт подав на нього до суду, і Вільямсу довелося виплатити 200 тисяч доларів комісійних. Після низки судових суперечок про право на сольну кар’єру його звільнили від контракту з BMG, а 27 червня 1996 року він підписав новий контракт.

Сольний старт

Соло Вільямс почав у 1996 році з кавера на «Freedom» Джорджа Майкла, який дійшов до другого місця британського чарту. Невдовзі він познайомився з автором і продюсером Гаєм Чемберсом, і разом вони записали «Old Before I Die». Дебютний альбом «Life thru a Lens» вийшов у вересні 1997 року, а четвертий сингл «Angels» став найуспішнішою піснею Вільямса у Великій Британії. Альбом перебував у першій десятці британського чарту 218 тижнів, продавши понад 2,4 мільйона копій.

Другий альбом «I’ve Been Expecting You» (жовтень 1998 року) одразу очолив британський чарт. Сингл «Millennium» з кліпом-пародією на Джеймса Бонда став першим сольним номером один Вільямса у Британії, а «She’s the One», кавер на World Party, - другим.

Свінг, «Feel» і контракт на 80 мільйонів

Третій альбом «Sing When You’re Winning» (серпень 2000 року) очолив чарти багатьох країн. Перший сингл «Rock DJ», присвячений менторові Вільямса з UNICEF Яну Дьюрі, посів перше місце в Британії; відеоролик із цього синглу викликав суперечки й був вирізаний на «Top of the Pops» через жорсткість. Далі Вільямс, давній шанувальник Френка Сінатри, записав свінговий альбом «Swing When You’re Winning» (2001). Першим синглом став дует з Ніколь Кідман «Somethin’ Stupid», п’ятий британський номер один Вільямса. Пісня «Beyond the Sea» прозвучала у фінальних титрах мультфільму «У пошуках Немо» (2003).

У 2002 році Вільямс підписав з EMI контракт на 80 мільйонів фунтів - найбільшу угоду в історії британської музики. Альбом «Escapology» вийшов наприкінці 2002 року й очолив чарти щонайменше десяти країн. Його перший сингл «Feel» Вільямс із Чемберсом записали як демо, а коли спробували перезаписати вокал, залишили демоверсію.

Повернення до Take That і нагороди

15 липня 2010 року Вільямс помирився з колишніми колегами й повернувся до Take That: у листопаді 2010 року вийшов альбом «Progress», який став найшвидше продаваним у столітті на той момент. Тур на його підтримку розпродали рекордно швидко: 1,34 мільйона квитків менш ніж за добу. У 2011 році Гері Барлоу підтвердив, що Вільямс знову залишив гурт, щоб зосередитися на сольній кар’єрі.

Вільямс має рекордні 18 нагород Brit Awards, вісім німецьких ECHO та три нагороди MTV Europe Music Awards, а в 2004 році його внесли до Британського залу слави музики як найкращого виконавця 1990-х. У його дискографії сім британських синглів номер один, а 13 з 14 студійних альбомів очолювали британський чарт.