Патрік Свейзі: танцюрист, який став зіркою «Брудних танців»

Патрік Свейзі народився 18 серпня 1952 року в Х’юстоні, штат Техас. Його мати Петсі Свейзі була танцівницею, хореографкою та викладачкою танців, батько Джессі Вейн Свейзі працював інженером-кресляром. Танцювальну освіту Патрік здобував у Нью-Йорку: 1972 року він переїхав туди й навчався у школах Harkness Ballet та Joffrey Ballet.

Спорт, балет і перша зустріч

У дитинстві Свейзі займався фігурним катанням і класичним балетом, а в шкільні роки грав у футбол, доки травма коліна не закрила цей шлях. Ще одна операція на коліні зірвала запланований балет із Михайлом Баришниковим. У 1970 році, коли йому було 18, він познайомився з Лізою Німі: їй було 14, і вона брала уроки танців у його матері. Одружилися вони 12 червня 1975 року.

Від сцени до кіно

Першою професійною роботою Свейзі була участь як танцюриста в шоу «Disney on Parade». Пізніше він отримав роль Денні Зуко в заміні акторів бродвейської постановки «Grease». Дебютом у кіно став фільм «Skatetown, U.S.A.» (1979), де він зіграв Ейса Джонсона.

Помітною роботою стала роль Дарі Кертіса в екранізації роману, яку зняв Френсіс Форд Коппола, - «Аутсайдери» (1983). Потім були «Uncommon Valor» (1983, роль Кевіна Скотта) і «Червоний світанок» (1984). Першим великим драматичним успіхом став мінісеріал «Північ і Південь» (1985).

У 1986 році вийшов «Youngblood», де він знову зустрівся з Робом Лоу, у 1987-му - «Steel Dawn» (роль Номада), у 1988-му - «Tiger Warsaw», за який отримав премію Bravo Otto як найкращий актор.

«Брудні танці» і «Привид»

Фільм «Брудні танці» (1987), де Свейзі зіграв Джонні Кастла, приніс йому номінацію на «Золотий глобус». До саундтреку він також долучився як співавтор: пісню «She’s Like the Wind» він написав разом зі Стейсі Відліц. Спершу вона призначалася для фільму «Grandview, U.S.A.»; у Billboard Hot 100 пісня піднялася до третього місця.

У 1989 році вийшов «Road House», де він зіграв Джеймса Далтона, а 1990-го - «Привид», де Свейзі зіграв Сема Вітта. Фільм став найкасовішим у 1990 році й був номінований на «Оскар» як найкращий фільм, а Свейзі отримав ще одну номінацію на «Золотий глобус». Усього таких номінацій у нього три. У 1991 році вийшов «На гребені хвилі» (Point Break), де його партнером був Кіану Рівз. Того ж року журнал People назвав його «найсексуальнішим чоловіком світу».

Різні жанри

У 1992 році Свейзі зіграв Макса Лоу у фільмі «Місто радості» (City of Joy). Пізніше з’явилися «Father Hood» (1993), «To Wong Foo, Thanks for Everything! Julie Newmar» (1995), «Three Wishes» (1995), «Letters from a Killer» (1998) і «Black Dog» (1998), у якому він зіграв Джека Крюза. У «Green Dragon» (2001) і «Keeping Mum» (2005) ролі менші, а у «Jump!» (2007) він зіграв Річарда Прессбургера. У «Донні Дарко» (2001) він виконав роль мотиваційного оратора Джима Каннінгема. Згодом фільм здобув культовий статус.

Особисте життя і останні роки

З 1975 року Свейзі був одружений з Лізою Німі, і шлюб тривав до його смерті. Він практикував буддизм і медитацію, розводив арабських коней. Також був пілотом, який двічі, у 2000 та 2006 роках, потрапляв в авіаційні інциденти.

Наприкінці грудня 2007 року Свейзі помітив симптоми, а в середині січня 2008 року йому діагностували рак підшлункової залози четвертої стадії. Останньою роллю в серіалі телеканалу A&E «The Beast» (2009) став агент ФБР Чарльз Баркер; останньою кінороллю - Велвет Ларрі у фільмі «Powder Blue» (2009), де партнером був його брат Дон. Актор помер 14 вересня 2009 року у своєму будинку в Лос-Анджелесі, йому було 57 років.

Зірку на Алеї слави в Голлівуді Свейзі отримав у 1990-х роках. У 2009 році вийшла книга спогадів «The Time of My Life», написана ним разом із Лізою Німі.