Горювання: стадії, строки і як підтримати близьку людину

Горювання не має єдиного графіка. Стадії - не сходинки, строки в кожного свої, а підтримати можна без слів-формул.

Редакція Ivona 4 хв читання
Свічка, плед і чашка чаю біля вікна в осінніх сутінках

Горювання - природна реакція на втрату, і вона не мусить іти за схемою. Стадії (заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття) не є обов’язковим маршрутом, а чітких строків, коли «вже має відпустити», немає. Підтримати близьку людину можна простими речами: бути поруч, слухати, допомагати з побутом і не поспішати її заспокоювати.

Що таке горювання і чому воно не лише про смерть

Горюють після смерті близької людини, а також після розлучення, втрати роботи чи дому, переїзду, тяжкої хвороби рідного. NHS прямо називає ці ситуації. Про розрив стосунків докладніше в матеріалі про розлучення.

Типові відчуття: шок і заціпеніння, ніби «в тумані», сильний сум і сльози, виснаження, гнів (на померлого чи на обставини), провина через щось сказане або несказане. Вони не тримаються постійно: людина може кілька днів триматися рівно, а потім її накриває від запаху, пісні чи знайомої вулиці.

Стадії горювання: що з ними не так

П’ять стадій - заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття - описала психіатриня Елізабет Кюблер-Росс. Сьогодні цю модель радше вживають як мову для розмови про почуття, а не як план. NHS пояснює: люди часто говорять про стадії, але можуть пройти не всі, не в такому порядку і не плавно переходити від однієї до іншої.

Тож якщо ви «застрягли» на гніві або взагалі не плакали, це не означає, що горюєте неправильно. А чекати від себе чи близької людини «прийняття» до певної дати означає порівнювати з графіком, якого не існує.

Скільки триває горювання

Спочатку горювання буває хаотичним, потім поступово стає менш гострим, сум слабшає. Для частини людей після смерті близького це тягнеться багато місяців або й роки.

Лікарі розрізняють звичайне горювання і тривале (prolonged grief disorder). Воно ймовірніше після раптової, травматичної чи несподіваної смерті. За описом NHS, його ознаки: інтенсивний сум або провина, які не слабшають, важке визнання самого факту смерті, неможливість повернутися до звичайних справ. Діагностичні системи вимагають для цього діагнозу певного проміжку після втрати: в американській DSM-5-TR для дорослих це 12 місяців, у класифікації ВООЗ МКХ-11 - 6 місяців. Діагноз ставить лише фахівець, і міряти себе цими термінами самостійно не варто.

Коли звернутися по допомогу

NHS радить піти до лікаря, якщо:

  • низький настрій тримається понад 2 тижні;
  • самодопомога не працює;
  • ви впізнаєте ознаки тривалого горювання;
  • вам хочеться направлення до психолога.

Якщо з’являються думки про самогубство, допомоги треба шукати одразу: телефон 103 або 112, гаряча лінія психологічної підтримки, найближче відділення невідкладної допомоги. Це стосується і вас, і людини, яку ви підтримуєте.

Як допомогти собі

За рекомендаціями NHS, допомагає таке:

  • говорити з тим, кому довіряєте: родичем, подругою, лікарем чи психологом, або піти до групи підтримки;
  • рухатися, регулярно й нормально їсти;
  • ставити невеликі посильні цілі замість спроби «зробити все одразу»;
  • зосередитися на тому, що ви можете контролювати.

Алкоголь, сигарети, азартні ігри й речовини «для полегшення» погіршують стан.

Як підтримати близьку людину

Тут підтримка складається з присутності, а не з правильних слів.

Що можна сказати. Короткі прості фрази: «Мені дуже шкода», «Я поруч», «Розкажи про неї, якщо хочеш». Якщо не знаєте, що сказати, так і скажіть: «Не знаю, що сказати, але я тут».

Чого краще уникати. Формул на кшталт «усе буде добре», «вона тепер не страждає», «тримайся», «час лікує», «у тебе ж є діти». Вони закривають розмову, а людині потрібно, щоб її почули. Не порівнюйте з власними втратами, якщо вас про це не питали, і не підганяйте: «скільки можна».

Що робити.

  1. Пропонуйте конкретне, а не «звертайся, якщо що»: «Привезу вечерю у вівторок», «Заберу дітей зі школи в четвер», «Піду з тобою оформлювати документи».
  2. Телефонуйте й пишіть не лише в перші дні. Через місяць-два, коли оточення вже повернулося до звичного життя, самотність найгостріша. Позначте в календарі дні народження, річниці, свята.
  3. Дозвольте людині говорити про померлого стільки, скільки їй потрібно, і плакати без «візьми себе в руки».
  4. Не вимагайте відповіді на повідомлення. Достатньо написати: «Не відповідай, я просто думаю про тебе».
  5. Придивляйтеся до базового: сон, їжа, вода, ліки, які людина приймає.

Якщо вона каже, що не хоче жити, не обіцяйте зберігати це в таємниці. Спокійно запитайте прямо, чи є думки про самогубство, допоможіть зв’язатися з лікарем або психологом, а за безпосередньої загрози телефонуйте 103 чи 112.

Якщо горюєте ви самі

Не порівнюйте себе з людьми, які ніби швидко оговталися: зовні спокійна може горювати так само глибоко, просто інакше. Дозвольте собі гірші дні, але стежте за двома речами: чи важкий стан тримається тижнями без полегшення і чи ви ще справляєтеся зі щоденними справами. Якщо ні, це привід для консультації з психологом або лікарем, а не слабкість.

Звідки ми це знаємо 1 джерело

Оновлено . Знайшли неточність? Напишіть редакції.

Наступна в рубриціОсіння втома і сезонна депресія: у чому різниця